Андрій Рєпа

На першому етапі свого життя дитина переживає радість буття собою. На другому вона пі­знає страждання, тому що не має права діяти так, як хоче.
Далі йде третій етап ― період кризи й бунту. І четвертий етап: щоб уникнути страждання, дитина поступається і зрештою стає новою особистістю, з тими якостями, які в ній хочуть бачити інші.

Чому ми не розуміємо себе з першого разу? Тому, що ми маємо своє его, яке насичується й міцніє нашими переконаннями.

Усе, що було пережите в неприйнятті, накопичується в душі.

Візьмемо для прикладу маленьку дівчинку, яка була відторгнута своїм батьком, який сподівався на хлопчика. У цьому випадку прийняти досвід означає дати своєму батькові право бажати сина й відторгнути доньку. А прийняти себе для цієї дівчинки означає дати собі право

сердитися на батька та пробачити собі, що гнівалася нього. Не повинно залишатися жодного засудження батька або себе самої ― лише співчуття й розуміння тієї частки свого єства, що страждає в кожному з них.

Прийняти себе складніше, бо наше его не хоче визнавати, що всі найтяжчі досвіди ми переживаємо для того, щоб зрештою пересвідчитися: ми самі поводимося з іншими так само.

ми самі поводимося з іншими так само.

коли ти когось засуджуєш у чомусь, ця людина засуджує тебе в тому самому?

взяти себе в руки і стати господарем свого життя ― або ж дозволити контролювати його твоєму его.

Інша людина не винна за твій біль.