Голлі Блек

Джуд, ти не можеш справді думати, ніби я не знаю, хто переді мною. Я впізнав тебе, щойно ти ввійшла до твердині.

Я королева Ельфгейму.
Королева у вигнанні, та все одно королева.
А це означає, що Мадок не просто намагається забрати трон у Кардана. Він намагається забрати трон у мене.

— Лише з його пролитої крові може зродитися видатний правитель, але не раніше, ніж звершиться те, про що я вам сказав.

— Вона моя дружина, — відповідає Кардан, і його голос розходиться над юрбою. — Законна королева Ельфгейму. І вона однозначно не у вигнанні.

— Я люблю тебе, — каже він. — Значну частину життя я оберігав своє серце. Оберігав дуже добре й міг поводитися так, ніби геть його не маю. Навіть зараз воно потерте, обгризене червами й шерехате. Але воно твоє.

Найважче тут — просто неможливо — викинути з голови спогад про те, як Кардан сказав, що кохає мене. Він вимовив ці слова, а я йому не відповіла. Думала, що час іще буде. І я була щаслива

— Я справді люблю тебе, — шепочу я. — Завжди тебе любитиму.

— Ти почав мені подобатися, коли ми пішли спілкуватися з правителями низьких Дворів, — кажу я. — Ти був кумедний, і це було дивно. А коли ми пішли до Пустого Палацу, ти був розумний. Я весь час згадувала, як саме ти витягнув нас із твердині після коронації Даїна, саме перед тим, як я приставила до твого горла ніж.

— Я тебе кохаю, — підтверджую я.
— Тому що я розумний і кумедний, — усміхається він. — Ти не згадала про мою красу.

— Народе Ельфгейму, — каже Бафен, вживаючи ті ритуальні слова, з якими ще ніколи не зверталися до Кардана, бо наша минула церемонія була дуже поспішна. — Чи приймеш ти Кардана з роду Смілаксів як свого Верховного короля?
Хор голосів промовляє:
— Прийму.
Тоді настає моя черга.
— Двоє правителів — нечасте явище при будь-якому Дворі. Та все ж ти, Джуд Дуарте, Верховна королево, показала нам, чому це може бути силою, а не слабкістю. Коли Верховний Двір опинився під загрозою, ти вчинила опір нашим ворогам і зламала закляття, що могло нас погубити. Вийди вперед і прийми корону від Дуба, свого брата й спадкоємця.
Я підводжуся та йду вперед, тим часом як Вів’єн знову підхоплює нашого брата на руки. Він різко опускає корону мені на голову. Вона така сама, як у Кардана, а її вага мене дивує.
— Народе Ельфгейму, — промовляє Бафен. — Чи приймеш ти Джуд Дуарте як свою Верховну королеву?
На якусь мить западає тиша і я гадаю, що Народ мене відкине, та з вуст його численних представників злітають ритуальні слова:
— Прийму.