Джей Ті Ґеіссінґер

А ще — о жах — бутерброд з болонською ковбасою на білому хлібі зі шматочком американського сиру, який продається окремо загорнутий в пластик і легко залишиться їстівним протягом наступного льодовикового періоду через всі консерванти, вбудовані в його блискучу, ядерно-помаранчеву шкірку.

— О Боже. У мене пошкоджений мозок?

Він піднімає одну темну брову.

— Ти маєш на увазі більше, ніж було раніше?

Він схиляє голову набік і розглядає мене своїми пронизливими блакитними очима довше, ніж комфортно.

— Ти не боїшся.

— Ти ж сказав, що не зробиш мені боляче.

Він на мить замислюється, його брови задумливо зводяться разом.

— Хіба?

— Так. Тоді, на парковці.

— Я можу передумати.

— Не передумаєш.

— Чому?

Я знизую плечима.

— Тому що я чарівна. Мене всі люблять.

— Це правда. Я дуже симпатична.

— Ти мені не подобаєшся.

Це змушує мене наїжачитися, хоча я намагаюся цього не показувати.

— Ти мені теж не подобаєшся.

— Це не я стверджую, що я такий чарівний.

— І це добре, тому що це не так.

Ми дивимося одне на одного. Через деякий час він каже:

— Мені казали, що мій акцент чарівний.

Це викликає у мене сміх.

— Це зовсім не так.

Коли він виглядає сумнівно, я поступаюся.

— Ні, я мала на увазі, що не тримаю їх, як люди тримають курей. Або як чоловік тримає коханку. У мене не вистачає терпіння на хлопців. Вони занадто складні в обслуговуванні. Набагато більше клопоту, ніж вони того варті

Якби палиця, що застрягла в дупі цього хлопця, була трохи більшою, він був би деревом.

Мені шкода за його матір. Їй треба було проковтнути замість цього

Її впевненість непохитна. Я ніколи не зустрічав більш впевненої в собі людини.

Або когось, у кого було б так мало підстав для цього

Ми зі Ставросом одного разу потрапили в перестрілку. Ну, технічно, Ставрос і його поплічники почали перестрілку, а я в неї потрапила, але я відволікаюся. Я дуже добре пам'ятаю, як він був у паніці, як, незважаючи на те, що у нього була зброя і він робив все можливе, щоб захистити мене, його руки тремтіли, голос був високим, і він так сильно задихався, що мало не втратив свідомість.

Я не можу уявити собі Деклана, який би задихався.

Я не можу уявити його в паніці.

Я можу уявити, як я дратую його до смерті, але це вже інша історія

— Я думаю, що ти брешеш про те, що у тебе не було хлопців. Я думаю, що у тебе їх було багато, і всі вони покінчили життя самогубством.

— А я думаю, що страшно, що таким людям, як ти, дозволено голосувати. Ти так і не відповів на інші мої запитання.

— Я надто зайнятий плануванням того, де я збираюся поховати твоє тіло