Лючія вирізала свої очі, які розпалювали хтивість чоловіків, поклала їх на таріль, подала своєму найпалкішому залицяльнику й виклично мовила: «Ось тобі те, чого ти так сильно прагнув… а стосовно решти я благаю тебе — дай мені спокій!» Як це не моторошно, але на такий акт самоскалічення Лючію надихнуло саме Святе Письмо, міцно прив’язавши її до відомого Христового повчання: «Коли твоє око доводить тебе до гріха, вирви його й викинь».