Всеволод Нестайко

спустилися по вулиці Леніна до Театру російської драми імені Лесі Українки.

гнав Маньку, Ява — Контрибуцію. Корови плентались, легковажно метляючи хвостами,

— А що! Може, воскрес, — несподівано сказав Лесик (йому хотілося підтримати брата), — от баба ж говорила, що якогось Ісуса Христоса розп’яли, він умер, а потім воскрес