Єфремов Юрій

На кухні пахло їжею, пивом, чоловічим потом, вологи

Мої змерзлі ноги почали німіти.

Типовий Веріті: ми говорили місяць тому, але він навіть не привітався. Чейд вважав це недоліком: він не показував, що цінує своїх людей

Все раптом стало так просто і зрозуміло. Я просто слухав Чейда і вірив йому. Я був у чудовому настрої на хвилі цієї довіри і в певну мить зрозумів: у Барріча були такі ж почуття до Чівелрі, а тепер йому цього дуже бракувало

А де всі? — поцікавився я.

— Мертві, в заручниках або досі ховаються в лісі. — Чейд говорив якось глухо, тому я здивувався з його болісного виразу обличчя. Чейд помітив і мовчки знизав плечима. — Таке відчуття, що всі ці люди — мої рідні, а їхнє горе трапилося з моєї вини… Виростеш — зрозумієш. Кров допоможе

Дивна поведінка, як для селян. Мені завжди казали, що після набігів селяни гуртувалися, наводили лад і намагалися зробити вцілілі будинки придатними для подальшого життя, а потім допомагали зберегти свої пожитки. Вони ділилися між собою, відбудовуючи свої хатинки та крамнички. Але, здавалося, ці люди взагалі не звертали уваги, що втратили все, а їхні сім’ї та друзі загинули. Натомість вони билися за рештки свого манаття.

Це було важке видовище

Все життя я покладався на ці почуття (хоч і не усвідомлював того), щоб дізнатися, коли поряд були інші живі істоти. У собак, коней, навіть у курчат такі ж почуття, як і в людей. Тому я дивився на двері, перед тим як Барріч входив, знав, що у стайні народилося цуценя, яке зарилося в солому. Я прокидався, коли Чейд відкривав свій потаємний вхід, тому що відчував людей. Це почуття завжди попереджувало мене і давало зрозуміти, що варто використовувати свій зір, слух і нюх.

Але у цих людей зникли всі почуття

Я думаю про той народ і здригаюсь. Сталося велике лихо, хлопче. Страшно уявити, що буде далі, якщо пірати з червоних кораблів можуть захоплювати наших людей і вимагати платню за те, щоб їх убили, інакше їх повернуть у такому вигляді. Який важкий вибір! Знову вони напали, коли ми були неготові

Будь-що, хлопче. Дії короля — це краще, аніж клята нерішучість

Іноді, йдучи, ми торкалися ліктями