Сторонній

Увечері до мене прийшла Марі. Вона спитала, чи хочу я побратися з нею. Я відповів, що мені байдуже, але якщо їй хочеться, то можна

Ну от, подумав я, неділю я згаяв, маму вже поховали, завтра я знов піду на роботу, і, власне, нічого не змінилося.

збагнув, який він подібний до мене, ніби мій брат, і тому я відчуваю — я був щасливий, я щасливий і зараз.

вперше відкрив свою душу тихій байдужості світу.

Всі довкола — обранці. Всі, всі — обранці, інакших не буває. Рано чи пізно їх теж засудять.

жив так, а не інакше, хоча міг би жити інакше. Робив це і не робив того. Вчинив так, а не інак.

Але я бодай впевнений у собі, впевнений в усьому куди більше, ніж він. Я впевнений, що живу і що скоро прийде по мене смерть. Атож, ось тільки в цьому я й упевнений. Але принаймні цієї істини мене ніхто не позбавить.

ми всі засуджені на смерть

, загалом, ясно. Я умру, саме я, тепер або через двадцять років.

Власне, не має великої ваги, помреш ти в тридцять чи в сімдесят літ — усе одно інші люди, чоловіки і жінки, житимуть, і так триває вже багато тисячоліть.