Біллі Саммерс

Але я могла б зробити так, щоб він там був, думає вона. Могла б уявою прикликати його до життя так само, як зробила реальним «Байд-Е-Ві», з усіма деталями, які оминула, як-от склянка, огорнута пакетом у ванній, чи пляма на килимі, що нагадує обрисами Техас. А за бажання могла б навіть населити його привидами.
Вона стоїть, вдивляючись у протоку холодного повітря між цим боком провалля та протилежним, тримаючи руки в кишенях і думаючи, що могла б створювати світи. Біллі дав їй такий шанс. Вона тут. Вона знайдена.

Я могла уявляти, що Мардж — бісова Мардж — зрештою лише зачепила тебе.

— «Я подумаю про це завтра, бо завтра буде новий день».

— Я врятував тебе після того, як оті типи тебе викинули, так? Тепер я знову тебе рятую. Принаймні намагаюся. Бакі сказав, що ти ходитимеш за мною, доки я тобі дозволятиму, а якщо дозволятиму, я тебе погублю. Він був правий.

Так само як тоді, коли її бабуня казала, що коли дмухнути сигаретного диму в хворе вухо, то боліти перестане.

— Ти на очах перетворюєшся на злочинницю,

Я повинен тебе покинути, бо я теж погана людина. Це знання я раніше не пускав у свою душу, здебільшого за допомогою книжок, але більше не можу його відкидати і не ризикну заразити тебе ще більше, ніж заразив дотепер.

Їдь до Бакі, але не залишайся в нього. Він тебе полюбив, він буде добрим до тебе, але він теж погана людина. Він допоможе тобі розпочати нове життя під іменем Елізабет Андерсон, якщо захочеш. На рахунку такого собі Едварда Вудлі є гроші, і якщо Нік дотримає слова, їх буде більше. Також гроші є в «Банку Біміні» на рахунку Джеймса Лінкольна. Бакі має обидва паролі й усю інформацію щодо рахунків. Він порадить тобі, як переказати все на твій власний рахунок, і зв’яже з податковим консультантом. Цей момент дуже важливий, бо кошти, походження яких ти не можеш підтвердити, — це пастка, яка розверзнеться під ногами, коли найменше цього очі­куєш. Частина грошей призначена для Бакі. Решта — твої, на навчання і життєвий старт прекрасної незалежної жінки. Такої, як ти є, Еліс, і якою будеш.

Залишайся в горах, якщо хочеш. У Боулдері гарно. Так само, як у Ґрілі, Форт-Коллінзі й Естес-Парку. Насолоджуйся життям. А на якомусь етапі, можливо, коли тобі буде за сорок, а мені — за шістдесят, я можу раптом тобі зателефонувати. Сходимо кудись випити по чарці. Ні, по дві чарки! Ти скажеш тост за Дафну, а я — за Волтера.

Я полюбив тебе, Еліс. Дуже сильно. Якщо ти теж мене любиш, як ти казала, то неси цю любов у світ як щось справжнє — проживи гарне й корисне життя.

Твій

Біллі

Люба Еліс!

Коли ти це прочитаєш, я вже буду далеко. Я хотів зупинитися тут ще й тому, що за пів милі по дорозі є стоянка вантажівок «У щасливого Джека». Там я, напевно, знайду незалежного далекобійника, який візьме мене з собою за сто доларів. Він має їхати на захід або північ, годиться будь-який з цих напрямків, аби не південь чи схід. Я вже там був і все проходив.

Я не кидаю тебе. Повір.

Я врятував тебе, коли троє дурних поганців кинули тебе на узбіччі Пірсон-стріт, правда? От і тепер я знову тебе рятую. Принаймні намагаюся. Бакі сказав мені дещо таке, чого я відтоді не забував. Він сказав мені, що ти ходитимеш за мною, доки я тобі дозволятиму, а якщо дозволятиму, я тебе погублю. Я знаю, що він мав рацію щодо ходіння слідом, після того, що ми зробили в маєтку Клерка в Монток-Пойнті. Я думаю, щодо згуби він теж мав рацію, але сумніваюся, що це вже сталося. Коли я спитав тебе, як ти переносиш це з Клерком, ти відповіла, що намагаєшся. Я знаю, що так і є, і впевнений, що з часом тобі вдасться залишити це в минулому. Але сподіваюся, що це буде не дуже скоро. Клерк кричав, правда ж? Він кричав, що йому боляче, і я сподіваюся, що ці крики переслідуватимуть тебе ще довго після того, як ти змиришся з тим, що я пішов. Може, він і заслуговував, з огляду на те, що зробив з дівчинкою в Мексиці. І зі своїм сином. І з іншими дівчатами — теж. Але коли ти завдаєш комусь болю, не легкого, як та рана, що вже гоїться у мене в боці, а робиш постріл, яким відбираєш життя, то залишається шрам. Не на тілі, а на розумі й духові. І має залишатися, бо це не дрібниця.

Біллі, бережи цю молоду жінку від болю. А якщо не вбережеш, то сюди не повертайся, бо двері для тебе будуть зачинені.

— Не підставляй її під кулі, вона не повинна загинути.

— Я не планую.

— Плани, буває, йдуть псу під хвіст.