Так тобі й треба, або Чому в стосунках варто обирати себе

Не забула. Насправді просто не витягує. Хочеш повернути вам бажання кохатися, як кролі під лопухом, — поверни їй можливість виспатися, прибери, нагодуй, відправ полежати на дивані, дивлячись «Друзів», поки ти гуляєш з дитиною… Хоч на вихідні. Нагадай їй, що вона — жінка, а не лише мама, не претензіями, а увагою і ніжністю. Зроби все, щоб вона відчула, що ти цю привабливість у ній і далі бачиш, бо секс же в тебе з нею-жінкою, а не з нею-­мамою. Я дуже хочу, щоб чоловіки це розуміли. Я хочу, щоб жінки пам’ятали, що не повинні відчувати провину за відсутність ресурсу на секс, якщо фізичний запас енергії вичерпаний, бо вони тягнуть на собі «всю хату». Ресурс треба поновлювати, щоб секс був у радість обом, а не «обов’язком», який ти виконуєш, зціпивши зуби, з останніх сил, бо треба.

Тому не переставаймо зустрічатися й загравати з партнером. Пріоритезуймо одне одного. Насамперед ми — чоловік і дружина, а вже потім — тато і мама.

Варто, як я вважаю, сказати: «Ми повернемось до цієї дискусії за десять хвилин / годину / день / два, а зараз мені треба побути на самоті / перемкнутися / поговорити про щось інше, бо я відчуваю складність у конструктивному вивільненні емоцій».

можна конфліктувати, концентруючись на проблемі та її подоланні, а не на приниженні й образах одне одного.

«Моє тіло — моє діло» поширюється і на стосунки з коханими людьми. Потрібно чітко й одразу комунікувати з ними про те, що їхні зауваження болісні та недоречні

Одноразова критика тіла — болюча. Систематична — аб’юз.

Якщо цього не робити, незалежно від благих намірів, якими керуємось, критикуючи зовнішність, то варто визнати, що таким нехитрим чином ми не допомагаємо, а робимо вагомий внесок у заниження самооцінки та розвиток внутрішнього сорому наших партнерів

А от коли Катерина уявляє, що таку фразу озвучив би Еліот, то весело не робиться ні грама. А коли починаю думати, що такі зауваження і є платформою для розвитку комплексів, вироблення токсичної залежності від думки партнера, бажання постійної валідації та невпевненості в ліжку, то робиться геть млосно.

Критика зовнішності від тих, хто бачить нас оголеними та знає наші вразливі місця, завжди болюча.

насправді зміни — чи не єдина константа нашого життя. І якщо не ховатися від них у клуні, на вишках, а дозволити собі й партнеру дивитися на зміни під кутом нових можливостей для зростання й дослідження себе, то житка стає і легшою, і цікавішою.