Нікколо Макіавеллі

захисту людей малодушних і несамостійних. Захистити себе добре, надійно й міцно можна лише тоді, коли спираєшся на власні сили й власну хоробрість

І як жінка, вона схильна товаришувати з молодими, бо вони не настільки обережні, більш палкі й сміливіше володіють нею

Усі держави, всі уряди, які коли-небудь керували народами, поділяються на республіки й принципати.

Вони ніколи не дотримувалися того правила, яке віддавна твердять мислителі нашого часу: «Скористатися перевагами очікування».

Вся турецька монархія підкоряється одному володарю, всі інші — його раби, все царство розділене на санджаки, до яких султан призначає керівників і змінює їх коли і як забажає.

Коли новопридбані держави, як ми вже сказали, звикли жити вільним життям і дотримуватися власних законів, утримати їх можна у три способи: перший — розорити їх; другий — поселитися там самому; третій — залишити там старі закони, отримувати звідти певний прибуток і призначити туди уряд з небагатьох осіб, які будуть відданими тобі.

якщо ти хочеш зберегти його цілим, — це використати його власних мешканців.

In exemplis спартанці й римляни. Спартанці утримували за собою Афіни й Фіви тим, що поставили там при владі небагатьох осіб, проте вони знову втратили ці міста. Римляни зруйнували Капую, Карфаген і Нуманцію для того, щоб зберегти їх, і їхній задум справдився. Коли вони хотіли втримати Грецію, то пішли услід за спартанцями, залишили там свободу й зберегли її закони, та зазнали невдачі й були змушені розорити багато міст цієї країни, щоб закріпитися в ній. Адже насправді дієвий спосіб захопити якусь провінцію — це розорити її. Той, хто отримує місто, що звикло до вільного життя, проте не руйнує його до фундаментів, — той буде сам похований його мешканцями, які завжди можуть влаштувати заколот, проголосити свободу й повернутися до старих звичаїв, пам’ять про які не стирає ні час, ні отримані вигоди.

І що б тут не робили й не вигадували, — якщо мешканці не були роз’єднані й розсіяні, вони не забудуть колишніх вольностей і старого порядку, який за найменшої змоги встановлюється знову; так сталося в Пізі через 100 років після того, як її захопили флорентійці.

Республіки мають більше волі до життя, сильнішу ненависть і бажання помститися; пам’ять про стародавні вольності не слабшає й не дає їм спокою, тому надійніше буде їх знищити або переселитися туди.

«Для царювання йому не вистачало лише царства».