Ніка Нікалео

Ніхто, дитино моя, не може вибирати, ким народитися: євреєм, українцем, поляком чи циганом. Ми всі народжуємось людьми і всі хочемо мати свій дім, свою землю та свою віру.

Вітер завивав так само гучно

Цікава версія, я вже десь чув про це. — Сергій сміється. — Але я схиляюся до думки покійного фі

Якщо це не кохання, то що?
Ми удвох під одним дощем
Трава зім’ята
Твої поцілунки зі м’ятою…

S — seviyorum — означає «кохаю» турецькою. Вона запам’ятала це слово на все життя. Незриме тату на її душі й видиме графіті, що сотні разів траплялося на очі тут, у Туреччині. Хтось завжди пише палке зізнання просто на асфальті — під вікном тієї, котра оселилася в думках і серці. Зізнання Алі завжди з нею, закарбувалося в пам’яті й уже не зітреться ніколи.
Ніхто не знає напевне, коли прийде кохання. Ніхто не може передбачити, як зватимуть коханого, який він матиме колір очей і шкіри, як усміхатиметься чи сердитиметься. Проте кохання завжди можна розпізнати незбагненним шостим чуттям.

Проте що вдієш, часом життя підсовує неприємні сюрпризи.

«коли очі не бачать, серце не болить»

Але ж теорії іноді розходяться із живою практикою, а часом і зовсім зникають, не пройшовши випробування дійсністю.

Не можна ось так просто від мрій відмовлятися…

У повітрі стоїть запах диму та горілої гуми. «Так пахне свобода!»