— «Кулай»!
Оцим «кулай» і жила Ялта завжди, нині, повсякчас і на віки вічні…
Особливо «завжди».
Зліталася туди вся «стомлена», «перетомлена», «виснажена», «недоїдюча», «недопитюча» царська аристократично-бюрократично-поміщицько-купецька Росія й відпочивала по гостиницях, по реставраціях, по яхтах, по автах, по фаетонах од «трудов праведних», громлячи дзеркала, лапаючи наяд пудро-нафарбованих і роблячи «акварії» з рояля та з коробки сардинок за допомогою своєї триперно-діабетичної сечі…
А музика хрипіла «Коль славен» та «На сопках Маньжурії»…