Андрій Рєпа

На першому етапі свого життя дитина переживає радість буття собою. На другому вона пі­знає страждання, тому що не має права діяти так, як хоче.
Далі йде третій етап ― період кризи й бунту. І четвертий етап: щоб уникнути страждання, дитина поступається і зрештою стає новою особистістю, з тими якостями, які в ній хочуть бачити інші.

Коли дитина народжується, у глибині свого єства вона знає, що сенс її втілення в тому, щоб залишатися собою, водночас здобуваючи різноманітний досвід, що випадає на її життя

Усе, що ми вирішуємо або не вирішуємо, те, що робимо або не робимо, те, що говоримо чи не говоримо, і навіть те, що ми думаємо й відчуваємо, тягне за собою певні наслідки

Зрозумій: те, чого ти боїшся з боку інших, або те, за що їм докоряєш, ти сам завдаєш іншим, як і самому собі.

Наприклад, залежна людина, чоловік або жінка, не хоче дитини з тієї причини, що нібито прагне зберегти свою незалежність.

Коли залежна особа бачить, як інший її жадає, вона відчуває себе більш важливою.

Страхи залежного, які заважають йому чітко висловлюватися й доносити свої потреби, зводяться до такого переліку: страх розплакатися,

здаватися дитиною, боязкість, що інший піде геть, не погодиться, проігнорує слова або прохання, страх отримати відмову, страх не отримати сподіваної підтримки, побоювання не справдити очікування інших.

Залежна жінка радше боїться, що її задушать обов’язки, які тягне за собою поява дитини.

и докоряємо іншим за все те, що робимо самі, але не хочемо цього помічати.