Петрушенко Дар'ї

ось настільки добре не може тривати довго.

Обернутися і не бачити тебе поряд…

— Я не хочу бути разом!

Ці слова — наче ляпас в обличчя. Я відриваю очі від дороги, щоб глянути на неї, на цю дівчину, яку кохаю з третього класу. Зараз я її навіть не впізнаю.

Наш перший поцілунок. Мій перший поцілунок.

Кілька місяців тому, коли я замовив браслет, це мав бути подарунок на честь нашого випуску, а не як вибачення та прохання помиритися.

Комплект бірюзово-білих чирлідерських помпонів, майже ідентичних тій парі, яку тримала Кімберлі як капітан чир­лідерів того вечора, коли я запропонував їй «офіційно» стати моєю дівчиною.

Зводжу брови й запускаю пальці в неслухняне темно-русяве волосся, намагаючись пригладити його так, як подобається Кім.

міцні, зовсім як наші стосунки… переважно.
Кілька місяців тому, коли я замовив браслет, це мав бути подарунок

«Були на двох різних хвилях»

Моя віра в казки та у справжнє кохання підтримує мене; вона допомагає вижити у світі, який не завжди вітає мрій­ників