Курт Воннегут

Може, всі нещастя світу — саме від того, що ним керують люди холодні, мертві, як камінь?

Адже треба про щось розмовляти час від часу, аби тренувати голосові зв’язки на той випадок, якщо знадобиться сказати щось дійсно змістовне.

«Чи може розумна людина сподіватись на світле майбутнє для людства Землі, враховуючи досвід, накопичений за мільйон років»?

Тигр, як завше, полює,

А пташина літає.

А людина

«Чому?» та «Чому?» все питає,

Пташка втомлена сяде,

Тигр засне неодмінно,

А людина промовить, що все зрозуміла.

«Ти гарний хлопець, Сенді, - кажу я собаці. - Чуєш? Ти - те, що надо».

Більшість з напханих в його вагон рядових були зовсім зеленими юнаками - практично дітьми. Але один із солдатів, якого відтіснили у той самий кут, де висів Біллі, був колишній волоцюга, і йому було сорок років.

«Це ж хіба голодуха? - звернувся він до Біллі. - Я ще й не так колись голодував. Це - херня».

Отож американці залишили на землі зброю і, поклавши руки на голову, вийшли з лісу, бо кожен з них, якщо дозволять, хотів жити далі.

«Якщо землянам і варто навчитися чогось, так це вміння ігнорувати жахливі часи і зосереджуватися на гарних. Але для цього потрібно багато зусиль».

Всі, що колись зробили мені якесь западло, бля буду, пошкодують про це! Я завжди сміюся останній. Мені насрати, хто це - чувак чи баба. Навіть якщо Президент Сполучених Штатів вчинить мені якусь подлянь, то я і на нього знайду управу. Якби ви бачили, що я колись устругнув з однією собакою».

Якби Біллі був здатний на таке, то він би вибрав цю коротку мить, яку він провів у глибині фургона, куняючи на теплому осонні, й сказав би, що оце й був пік щастя всього його життя.