Марко Вовчок

Стара пані була не що, сумирна собі, – може, тому, що вже благенька була, ледве ноги волочила, а заговорить – тільки шам-шам, одразу й не розбереш; так куди вже бійка! не на умі. Увесь день на ґаночках; нічка йде – охає та стогне. А за молодого віку, славлять, вигадочки були чималі і в неї… та треба ж колись і перестати.

І що ж то за хороша з лиця була! І в кого вона така вродилася! Здається, і не змалювати такої кралі!..

Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, та і вдайся… Було, мене й б’ють (бодай не згадувать) – не здержу серця, заплачу, а роздумаюсь трохи – і сміюся. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, – то так і моє лишенько. Якби мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі я виплакала. Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях.

Сечевик глядел в сияющие глаза, на трепещущую легкую фигурку, стоявшую перед ним, и слушал, как стучит маленькое сердечко.

вдруг услышал за собою детский тихий голосок и в ту же минуту почувствовал прикосновение детских нежных ручек.

А когда у американца зародится идея, он ищет товарища, который разделил бы ее. Если во мнениях сойдутся трое, то один из них немедленно избирается председателем, а двое других — секретарями. Если их четверо, то назначается архивариус — и готово "бюро". Если их пятеро, то созывается "общее собрание" — и клуб учрежден!

Это был своего рода союз ангелов смерти, которые в жизни, однако, отличались весьма добродушным нравом.

— Посмеялись над американцем! — воскликнул Мастон.— Вот вам и casus belli...

Ведь иные канониры шумят порою едва ли не громче своих пушек.

Говорят, будто слово "невозможно" для французов не существует, но это сказано не по адресу.