Емі Вебб

Для популяризації «громадянської сумлінності» китайців оцінюють за кількома різними показниками, наприклад героїчні вчинки дають додаткові бали, а порушення правил дорожнього руху призводять до їх утрати. Ті, хто має низькі бали, стикаються з труднощами, коли шукають роботу, купують будинок або хочуть записати дітей у школу. У деяких містах публічно розвішують фотографії мешканців з високою оцінкою6. В інших містах, як-от Шаньдун, обличчя громадян, які переходять дорогу в неправильному місці, публічно демонструють на цифрових білбордах, і вони автоматично потрапляють до популярної соцмережі Weibo7. Якщо все це здається занадто фантастичним, щоб повірити, то майте на увазі: колись Китай для примусового стримування зростання свого населення успішно запровадив політику однієї дитини.

навіть із найкращими намірами можна ненавмисно завдати великої шкоди.

Ми надто легко забуваємо: те, що ми робимо сьогодні, може мати серйозні наслідки в майбутньому.

що станеться із суспільством, якщо передати владу системі, яку створила невелика група людей і яка вирішуватиме за всіх? Що станеться, якщо ці рішення будуть упередженими щодо сил на ринку або амбітної політичної партії?

Бетховен не створив усієї симфонії, вона не була цілком оригінальною. Після цих чотирьох нот ідуть гармонічна послідовність, гами, арпеджіо та інші звичайні сирі компоненти, що входять у будь-яку композицію. Прислухайтеся до скерцо перед фіналом, і ви точно почуєте мотиви, запозичені з «Симфонії № 40» Моцарта, яка була написана 1788 року, за двадцять років до того. На Моцарта вплинули його суперник Антоніо Сальєрі та друг Франц Йозеф Гайдн, а на них вплинула творчість попередніх композиторів, таких як Йоганн Себастьян Бах, Антоніо Вівальді та Генрі Перселл, які писали музику із середини XVII до середини XVIII століття. У їхній музиці можна почути теми ще більш ранніх композиторів XV—XVII століть, таких як Якоб Аркадельт, Жан Мутон і Йоганнес Окегем. А на них впливали ще давніші середньовічні композитори — і ми могли б продовжувати цю нитку впливу аж до першої написаної композиції під назвою «Епітафія Сейкілоса», вигравіюваної на мармуровій колоні з турецького могильника І століття. І ми могли б продовжувати повертатися в часі до того, коли близько 43 тисяч років тому були вирізьблені перші примітивні флейти з кістки та слонових бивнів. Дослідники вважають, що наші найдавніші предки, ймовірно, співали ще до того, як почали говорити1.

Ми теж є контейнерами (наші тіла), програмами (незалежні функції клітин) і даними (наша ДНК у поєднанні з непрямою та прямою сенсорною інформацією).