Шарі Лапена

Я розповів вам правду, але я вже давно збагнув, що люди вірять лише в те, що хочуть. І нічого з цим не вдієш.

Я взагалі вважаю, що неможливо вирости в родині без кількох шрамів

Можна все всміхатись і всміхатись, і бути гадом

Вона пережила ці вихідні і винесла для себе по­творний урок: дізналася, що неможливо дійсно когось знати. І це лякає. Тому що насправді ніколи ні в чому не можна бути впевненою на всі сто відсотків, чи не так?

Хижий птах з розпростертими крилами й витягнутими лапами — навіть з кігтями, — готовий от-от ухопити здобич.

Ґвен привезла з собою кілька книжок і зовсім не проти втекти від реальності, занурившись у вигаданий світ. Її життя теж далеке від ідеалу.

— Адвокат — це моя робота. Згідно з нашою юридичною системою, кожен вважається невинним, допоки не буде доведено протилежне. Моя робота полягає в тому, щоб представляти інтереси обвинуваченого так добре, як тільки зможу. — А тоді додає: — Якби адвокати могли запросто відмовитися захищати когось через свою бридливість чи за велінням совісті…

— У будь-якому разі без адвокатів система не працюватиме. — Він робить великий ковток. У теорії усе звучить так правильно. — Ми мусимо дивитися на картину загалом, — додає він, не кажучи своїм слухачам, як важко це буває.

Дана прекрасно усвідомлює, що вони з Метью живуть казковим життям. І не збирається за це вибачатися. Однак вона також не має наміру тицяти когось у це носом. Дана знає, як це хотіти — відчайдушно прагнути — того, чого не можеш отримати.

— Після вечері можемо посидіти тут біля каміна, попиваючи шампанське, яке нам залишили, — каже Дана, уявляючи цю прегарну картину: лише вони удвох у цій ідеальній кімнаті, при світлі вогню, а за вікном падатиме сніг, поглинаючи усі звуки, так наче зовнішнього світу й не існувало. Як же це відрізняється від їхнього звичного життя.