Олег Король

Ніцше: «Думка накласти на себе руки — могутня втіха, з нею щасливо перебуваєш не одну лиховісну ніч»

Еклезіаста: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитися і час помирати».

«Смерть жахає втратою не майбутнього, а минулого. Забування — це насправді різновид смерті, завжди наявний у житті».

Ірве, у тебе лише одне життя. Насолоджуйся кожною часточкою дивовижного явища, яке зветься свідомістю, і не мордуйся каяттям за те, що колись сталося!

Усі разом узяті філософські трактати і медичні праці не зарадять тому простому факту, що ми мусимо покидати одне одного.

травма, зазнана в дитинстві, навіть дуже ранньому, справляє несприятливий вплив з часто невиправними наслідками на комфортність і легкість життя, на самооцінку дорослої людини — аж до глибокої старості.

Усвідомлює, що важливо підтримувати зв’язки з людьми, але малоактивний у налагодженні таких зв’язків. Він ні в чому не знаходить радості і не дуже хоче жити далі. Пацієнт не має апетиту, підігріває заморожені страви, та й взагалі байдужий до їжі.

ми маємо благословити життя й насолоджуватися дійсністю зараз, ось тут на місці, поки вона існує.

У житті людини важливі три речі. Перша — бути доб­рим. Друга — бути добрим. І третя — бути добрим.

Моя халтура для “Посту” дедалі гіршає — мірою того, як у ній дедалі менше запалу… дивна річ, що весь запал вкладено в моєму першому халтурному опусі. Я гадав, що “Прибережний пірат” десь такий добрий, як “Благословення”. Насправді я ніколи й нічого не “зображав спрощено”, аж поки не стався провал “Тюхтія”, завдяки чому стало можливо написати цю книжку [“Великого Ґетсбі”]. Я б уже віддавна спрощував, якби це було вигідно… безуспішно випробував такий спосіб у кіносценаріях. Здається, люди ніяк не втямлять, що для розумної людини чи не найважче у світі — це спрощувати».