Чак Паланік

аби зробити перший крок до вічного життя, треба померти

Ти не усвідомлюєш анічогісінько з того, що робиш. А потім ти просто помираєш.

Здавна кажуть, що люди вбивають тих, кого люблять.

Коли б я знав, на що воно вийде, я понад усе волів би вже померти й бути зараз на небесах.

Плач приходить швидко в задушливій темряві, коли ти, огорнутий чиїмось тілом, розумієш, що все, чого можеш досягти, зрештою буде викинуто на смітник.

Все, чим ти коли-небудь пишався, піде за вітром.

почуваюся самотнім усередині його обіймів.

Плакати легко, коли усвідомлюєш, що всі, кого ти любиш, або відштовхнуть тебе, або помруть.

наш біль — це куля білого цілющого світла, яка лине довкола наших ніг, підіймається до попереку, грудей

Все так далеко — ти не можеш торкнутися нічого, і ніщо не може торкнути тебе.