Иван Котляревский

То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда - хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже.

Троянцi всi замурмотали,
Дидонi низько в ноги

Нехай тобi присниться бiс!
З твоїми сучими синами,
Щоб враг побрав вас всiх гульвiс,
Що нi горiли, нi болiли,
На чистому щоб поколiли,
Щоб не оставсь нi чоловiк;
Щоб доброї не знали долi,
Були щоб з вами злиї болi,
Щоб ви шаталися повiк

Сама в огнi тiм простяглась.
Вкруг неї полом'я палало,
Покiйницi не видно стало,
Пiшов од неї дим i чад! -
Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.

А морем в бурю їхать слизько,
Човнiв нiхто не пiдкує.

собою стали розмовлять;
Наїлися i принялися,
Щоб по-вчорашньому гулять.
Дидона ж

Та все було, що не оне.

Один з троянської громади,46
Насупившися, все мовчав
I, дослухавшись до поради,
Цiпком все землю колупав.
Се був пройдисвiт i непевний,
I всiм вiдьмам був родич кревний
Упир i знахур ворожить.
Умiв i трясцю одшептати,
I кров кристьянську замовляти,
I добре знав греблi гатить.

Бував i в Шльонському з волами,47
Не раз ходив за сiллю в Крим;
Таранi торговав возами,
Всi чумаки братались з ним.
Вiн так здавався i нiкчемний,
Та був розумний, як письменний,
Слова так сипав, як горох.
Уже в чiм, бач, пораховати,
Що розказать - йому вже дати;
Нi в чiм не був страхополох.

Невтесом всi його дражнили,48
По-нашому ж то звавсь Охрiм;
Менi так люди говорили -
Самому ж незнакомий вiн.
Побачив, що Еней гнiвився,
До його зараз пiдмостився,
За бiлу рученьку i взяв;
I вивiвши Енея в сiни,
Сам поклонився аж в колiни,
Таку Енею рiч сказав:

"Чого ти сильно зажурився
I так надувся, як iндик?
Зовсiм охляв i занудився,
Мов по болотовi кулик?
Чим бiльш журитися - все гiрше,
Заплутаєшся в лiсi бiльше,
Покинь лиш горе i заплюй.
Пiди вкладися гарно спати,
А послi будеш i гадати,
Спочинь та вже тогдi мiркуй!"

Послухавши Еней Охрiма,
Укрившись, на полу лiг спать;
Но лупав тiлько все очима,
Не мiг нi крихти задрiмать.
На всi боки перевертався,
До люльки разiв три приймався,
Знемiгся ж, мов i задрiмав.
Як ось Анхиз йому приснився,
Iз пекла батечко явився
I синовi таке сказав:

"Прокинься, милеє дитятко!
Пробуркайся i проходись,
Се твiй прийшов до тебе батько,
То не сполохайсь, не жахнись.
Мене боги к тобi послали
I так сказати приказали:
Щоб ти нiтрохи не журивсь,
Пошлють тобi щасливу долю,
Щоб учинив ти божу волю
I швидче в Рим переселивсь.

Збери всi човни, що остались,
I гарно зараз їх оправ;
Придерж своїх, щоб не впивались,
I сю Сицилiю остав.
Пливи i не журись, небоже!
Уже тобi скрiзь буде гоже.
Та ще, послухай, щось скажу:
Щоб в пекло ти зайшов до мене,
Бо дiло єсть менi до тебе.
Я все тобi там покажу.

I по олимпському закону
Уже ти пекла не минеш:
Бо треба кланятись Плутону,
А то i в Рим не допливеш.
Якусь тобi вiн казань скаже,
Дорогу добру в Рим покаже,
Побачиш, як живу i я.

Ми вас одучим, супостати,56
Морити вдов, дурить дiвок;
Чужiї землi однiмати
I шкодити чужий садок.

Живе хто в свiтi необачно,
Тому нiгде не буде смачно,
А бiльш, коли i совiсть жметь.

Нептун же зараз взяв мiтелку
I вимiв море, як свiтелку,
То сонце глянуло на свiт.
Еней тогдi як народився,
Разiв iз п'ять перехрестився;
Звелiв готовити обiд