Тал Бен-Шахар

Наша звичка ставити знак рівності між працею і стражданням — це потужний внутрішній бар’єр, який заважає багатьом людям переживати щастя в навчанні й у праці.

зону росту (золоту середину між зоною комфорту і зоною паніки).

Усі ми живемо задля одного — бути щасливими;
наші життя такі різні, але такі схожі.
Анна Франк

яким чином ми можемо допомогти собі та іншим — окремим особам, колективам або суспільству загалом — стати щасливішими?

вивчення цього курсу допомагає людям поліпшити якість життя».

У Сполучених Штатах на сьогодні кількість депресій удесятеро вища, ніж це було в 60-х роках минулого століття, а середній вік настання депресії — чотирнадцять з половиною років, тоді як у 60-х він становив двадцять дев’ять з половиною років.

року 52 % жителів Великої Британії заявляли, що вони дуже щасливі, тоді як 2005 року таких знайшлося лише 36 % — і це попри те, що за другу половину століття свій матеріальний добробут британці потроїли.

ровідний науковець у галузі позитивної психології Міхай Чіксентміхайі ламає голову над елементарним питанням, на яке не так просто знайти відповідь: «Якщо ми такі багаті, то чому ми такі нещасні?»

Дедалі більше людей намагаються вирішити цей парадокс, адже виникає враження, що своє незадоволення життям ми купили за

Позитивна психологія, що її найчастіше визначають як «науку про оптимальне функціонування людини»1, була офіційно проголошена самостійною галуззю наукових досліджень 1998 року. Основоположник її — президент Американської психологічної асоціації Мартін Селіґман. Аж до 1998 року наука про щастя, себто про те, як поліпшити якість нашого життя, була переважно узурпована популярною психологією.