Джек Лондон

Він розуміє мене

тим
лишень побільшуючи небезпеку, яка насправді існувала тільки в його уяві

Хлопець завжди був
чутливий до прекрасного, а тут було де виявити свою чутливість

От де розумове життя, думав він, от де краса, яскрава й чудова краса, про яку він і гадки не мав.

Тут є для чого жити, є чого домагатися, за що боротись і навіть померти.

Він слухав і дивився на неї, несвідомий того, що погляд його занадто пильний і в ньому відбивається вся його чоловіча природа. А її, жінку, яка не дуже зналася на чоловіках, вражав вогонь його очей.

Цей чоловік лякав її, і водночас їй було приємно, що на неї так дивляться.

Але вона була насамперед жінка і тільки тепер починала розуміти парадоксальність жіночої душі.

бачити на вулиці поважних паній.

Це було якесь духовне володіння, очищене від усього низького, вільне єднання духу, якого він не міг собі ясно збагнути.