Олесь Гончар

Слухайте ж! Чуєте, як лущать зелені спини гір, гріючись на сонці? А небо над нами, весняне й високе, гуде од вітру, мов блакитний дзвін!.. Слухайте ж!

Скочивши з стільця, ти стала навпроти мене. Тільки тепер я помітив, який подертий на мені був халат. Ти теж була в білій сукні, і на рукаві чорніла пов'язка.

Після високого синього літа небо осені обвалюється на степи важкою мрякою, туманами, і нема більше вдалині твого ясного собору, нема й далини, маленьким стає світ.

Все у спочинку, тільки дихають повно легені неба та височить над селищем собор, чатує зачіплянські сни й сновидіння.

ти здіймаєш руки, мов хочеш злетіти.

Пан бог видать, кого я виглядаю! Високе небо над тобою гуде од вітру, мов блакитний дзвін.

Що мені казати? Хто ми?

Третю добу замість води ми їли сніг.

І пильно дивилася в вічі, і я виразно чув, як ти входиш до мого серця.

жовтіють за Модри Каменем. Модри Камень — Це по карті. "Мудрий Камінь" називають містечко бійці, бо Довго не можемо його взяти.