Фрідріх Ніцше

Ваша погана любов до себе обертає самотність на в’язницю.

Бути вільним від щастя рабів, звільненим від богів і поклоніння, безстрашним і страшним, великим і самотнім — цього прагнуть правдиві.

А як хочеш їм дати, то дай не більше, ніж милостиню, та ще нехай вони самі попросять її в тебе!— Ні,— відповів Заратустра,— милостині я не подаю. Для цього я не досить бідний.

Треба бути морем, щоб прийняти в себе брудний потік і не стати занечищеним.

Десять істин ти мусиш відшукати за день, а то дошукуватимешся істини й уночі, і душа твоя залишиться голодна.

Ох, брати мої, цей Бог, якого я сотворив, був людським витвором і людським глупством, як і всі боги!

«Я»,— кажеш ти і дуже пишаєшся цим словом. Та ще більше за нього те, у що ти не хочеш вірити,— твоя плоть з її великим розумом; вона не каже «я», а творить його.Що відчуває свідомість, що пізнає дух, те ніколи не має в собі завершення. Та свідомість і дух хотіли б тебе переконати, що вони — завершення всіх речей; такі вони марнославні.

ти, судде червоний, якби ти промовив усе, що зробив уже в помислах, то всяк закричав би: «Геть цю мерзоту, цього отруйного хробака!»Та помисли — одне, вчинок — друге, а образ учинку — третє. Колесо причинності між ними не обертається.

він послухався свого убогого розуму:свинцем налягла його мова на злочинця, і він, убиваючи, пограбував. Він не хотів посоромитися свого божевілля

Колись дух був Богом, потім він став людиною, а тепер стає взагалі юрбою.