Дэвид Бернс

Чіпляння налички — це процес викривлення мислення, який провокує у вас почуття невиправданого обурення й моральної зверхності. Деструктивно так дивитися на себе: наличка неминуче відкриє дорогу вашій потребі звинуватити іншу людину. Ваша жага відплати поглиблюватиме конфлікт і виявить такі самі ставлення та почуття в людині, на яку гніваєтеся. Чіпляння налички неминуче спрацьовує як самоздійснюване пророцтво. Ви протиставляєте себе іншій людині й доводите ситуацію до міжособистісної війни

Ще одне типове викривлення, що провокує гнів, — намагання прочитати чужі думки, коли вигадуєте задовільні для себе пояснення, чому інша людина вчинила так, як вчинила. Ці гіпотези часто помилкові, адже вони не описують справжніх думок і сприйняття, що мотивували іншу людину. Через обурення вам може й не спасти на думку перевірити, що говорите собі

Третя форма викривлення, що призводить до гніву, — перебільшення. Якщо ви роздмухуєте важливість негативної події, глибина та тривалість вашої емоційної реакції можуть посилитися понад усяку міру. Наприклад, чекаючи на автобус, що спізнюється, і, маючи важливу зустріч, ви кажете собі: «Так жити не можна!» Хіба немає в цьому дрібненького перебільшення? Ви зараз живі й можете жити, то навіщо говорите собі, що це неможливе? Чекати автобуса вже досить незатишно, якщо не створювати водночас додаткового дискомфорту і жалю до себе. Вам справді подобається так лютувати?

Необґрунтовані твердження про те, як має і як не має бути, становлять четвертий тип викривлень, що додають вам гніву. Коли помічаєте, що дії деяких людей не подобаються, кажете собі, що вони «не мали» робити того, що зробили, або «мали» зробити те, чого не зробили. Наприклад, ви забронювали номер у готелі, а тепер дізнаєтеся, що запис вашого бронювання загубили, тож вільних номерів немає. Ви розлючено доводите: «Такого не мало статися! Довбані тупі готельєри!»

Нераціональні твердження про те, як має бути, ґрунтуються на припущенні, що ви завжди маєте право на миттєве задоволення потреб. Якщо не отримуєте бажаного, вас охоплює паніка чи лють, бо здається, що, коли не отримаєте Х, помрете або назавжди будете позбавлені радості й життя стане суцільною трагедією (X може означати любов, прихильність, статус, повагу, спритність, досконалість, люб’язність тощо). Таке наполягання на тому, щоб ваші бажання повсякчас були задоволені, стає основою для сильного гніву, що шкодить вам самим. Люди, схильні до гніву, часто повчально формулюють бажання, наприклад: «Якщо я ласкаво з кимось поводжуся, вони мають це цінувати»

Не потрібно досягати нічого вкрай вартісного, щоб сформувати або заслужити самооцінку; потрібно лише вимкнути критичний внутрішній голос, що постійно вас у чомусь звинувачує. Чому? Бо той критичний внутрішній голос помиляється!

Навчившись оцінювати свою роботу за процесом, а не за продуктом, я здобув велику особисту перемогу.

можуть на вас впливати. Наприклад, якщо в ресторані ви почуваєтеся жалюгідно, бо перебуваєте там наодинці, то насправді й гадки не маєте, що міркують інші люди. Ваші й тільки ваші думки змушують вас почуватися жахливо, ви єдина людина у світі, яка може справді вас тиранити

Сприйняття подій як нечесних чи несправедливих — кінцева причина більшості, якщо не всіх, випадків гніву. Власне, гнів можна визначити як емоцію, що цілком відповідає вашій вірі, що до вас ставляться несправедливо.
І ось ми підійшли до істини, яку ви можете сприйняти або як гірку пігулку, або як просвітлене одкровення. Немає такого поняття, як загальновизнана чесність і справедливість.

Ось вам доказ: коли лев пожирає вівцю — це несправедливо? З погляду вівці несправедливо: її жорстоко й цілеспрямовано вбивають, хоч вона не давала приводу. З погляду лева все справедливо. Він голодний, а вівця — то його хліб насущний, на який він відчуває своє повне право. Хто з них «правий»? На це запитання немає остаточної або універсальної відповіді, адже немає «абсолютної справедливості», до якої можна було б удатися, щоб розв’язати його. Власне, справедливість — це просто інтерпретація сприйняття, абстракція, самостворена концепція. А як тоді, коли ви їсте гамбургер? Це «несправедливо»? Для вас — ні. З погляду корови — звісно, так (було!) Хто тут «правий»? Кінцевої «істинної» відповіді немає