Лі Бардуґо

камені над юрбою було вирізьблено три слова: «Еньєнт, форгент, алмгент». Старанність, чесність, процвітання.

От якби вона мала очі сині, як море, чи зелені, схожі на смарагди. Дзуськи! Очі в неї були карі

Ми всі — чудовиська для когось

Радник Уд обіймав таку високу посаду в кеттердамському уряді, про яку іншим годі й мріяти. Цей чолов’яга знав, як видертися кар’єрними сходами

— Годі вже на себе витріщатися!
Хлопець метушливо озирнувся й зашарівся

підлога там була викладена мерехтливим чорним і білим каменем, люстри зі склом ручної роботи освітлювали личковані темним деревом стіни.

Дивно, але хтось залишив скляні двері Гришиної майстерні розчахнутими навстіж.

Умостився, недбало розкинувшись, на стільці в темно-синьому халаті. На грудях лежала книжка, але очі були заплющені.

— Це не будинок, а лазня якась,

У його волоссі вже виднілися сріблясті пасма.