Переспівниця

І коли він прошепотів: «Ти мене кохаєш. Правда чи ні?» — я відповіла: «Правда».

Катніс вибере того, без кого не зможе вижити.

Ти досі намагаєшся захистити мене. Правда чи ні? — прошепотів він.
— Правда, — відповіла я. І вирішила трохи пояснити. — Ми з тобою так завжди робимо. Намагаємося захистити одне одного.

Іноді, залишаючись на самоті, я витягала з кишені перлину і намагалася згадати хлопця з хлібом, його дужі руки, які в поїзді відганяли мої нічні кошмари, його поцілунки на арені. Силкувалася зрозуміти, що втратила. Але навіщо? Його немає. Піти немає.

— Тому що я страждаю, — сказав він. — Тільки в такі миті я можу привернути твою увагу...

— Але в мене є кілька умов, — я розгладила аркуш. — По-перше, моя сім’я залишає собі кота.

Ніхто не нищить те, чим сподівається заволодіти у майбутньому

Жодна з цих евакуацій не підготувала мене до гучних сирен, які завили звідусіль. Такий звук неможливо було ігнорувати — здається, його створили навмисно для того, щоб сіяти паніку.

І якщо згоримо ми, ви згорите разом із нами!

І коли він прошепотів: «Ти мене кохаєш. Правда чи ні?» — я відповіла: «Правда».