bookmate game
uk
Books
Ентоні Дорр

Все те незриме світло

Лауреат Пулітцерівської премії!
Боязкий хлопчик і сліпа дівчинка зустрілися серед полум`я війни. Вони намагаються вижити і врятувати рідних людей.
Це книжка про кохання і смерть, про те, що робить з нами війна, про те, що незриме світло переможе темряву. Laureat Pulіtcerіvs'koї premії!
Bojazkij hlopchik і slіpa dіvchinka zustrіlisja sered polum`ja vіjni. Voni namagajut'sja vizhiti і vrjatuvati rіdnih ljudej.
Ce knizhka pro kohannja і smert', pro te, shho robit' z nami vіjna, pro te, shho nezrime svіtlo peremozhe temrjavu.
445 printed pages
Original publication
2018
Publication year
2018
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • b4869487749shared an impressionlast year
    👍Worth reading
    💧Soppy

    Дивовижна історія. Про зруйновані життя, про війну, яка ніколи нічого доброго не принесла. Про силу і слабкість духу. Як незряча дівчинка сильніша духом за німецького солдата, який був дуже розумний, але побоявся піти проти системи. Важко читається через події в Україні, але читати такі твори треба.

  • Daria Herasymenkoshared an impression22 days ago
    👍Worth reading
    🔮Hidden Depths
    💡Learnt A Lot
    🎯Worthwhile
    🐼Fluffy
    💧Soppy

    Спочатку подивилась серіал , а потім знайшла книжку і прочитала. Може трошки не співпадають . Але щодо книги , то просто фантастична ! Дуже цікава історія ! Рекомендую до прочитання всим , хто не читав ! 😊 Думаю , що багатьом сподобається ! 😊

  • Роман Дьяченкоshared an impression3 months ago
    👍Worth reading
    🐼Fluffy
    💧Soppy

    Дуже перегукується з сучасністю

Quotes

  • sokirkomhas quoted2 years ago
    що буде, коли кинути жабу в каструлю з холодною водою, а тоді повільно закип’ятити? Знаєте, що тоді буде? — Марі-Лор чекає відповіді. Картопля парує. — Жаба звариться.
  • nataremissehas quoted3 years ago
    Часом безпечнішого місця за око бурі не знайти.
  • kallistohas quoted4 years ago
    «Уявіть собі вуглину, що горить у печі у вас удома. Бачите її, діти? Цей шматок вугілля колись був зеленою рослиною, папороттю або очеретом, що ріс мільйон років тому, чи, може, два мільйони років, чи сто мільйонів років тому. Ви можете собі уявити сто мільйонів років? Усе своє життя щоліта листя цієї рослини вбирало в себе стільки світла, скільки могло, й перетворювало енергію сонця на поживу для себе. У кору, гілочки, у стебла. Бо рослини живляться світлом, майже так само, як ми вживаємо їжу. Але потім рослина померла й, певно, упала у воду, згнила й стала торфом, а торф лежав у землі роки й роки, мільйони яких минали, мов місяць, а десятиліття чи, може, навіть усі ваші життя пролітали як мить, як клацання пальців. І от урешті торф висох і перетворився на камінь, і хтось його викопав, і вугляр приніс його до вас додому, й, може, ви самі донесли його до печі, й тепер те сонячне світло — сонячне світло, якому сто мільйонів років, — сьогодні ввечері зігріває ваш дім…»

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)