Я так не можу! Говори, жартуй, питай мене, кажи, що любиш, смiйся…
Златаhas quotedlast month
Лукаш Я чую… Се вони вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а спiвають: «Цiлуй! цiлуй! цiлуй!» (Цiлує її довгим, нiжним, тремтячим поцiлунком.)
Златаhas quotedlast month
Перелесник — гарний хлопець у червонiй одежi, з червонястим, буйно розвiяним, як вiтер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима.
Златаhas quotedlast month
Хто ж тобi тут мати, чи баба, чи вже як у вас зовуть? Мавка Менi здається часом, що верба,
Златаhas quotedlast month
Чи гарна ж я тобi? Лукаш (соромлячись) Хiба я знаю? Мавка (смiючись) А хто ж те знає? Лукаш (зовсiм засоромлений) Ет, таке питаєш!.. Мавка (щиро дивуючись) Чому ж сього не можна запитати? Он бачиш, там питає дика рожа: «Чи я хороша?» А ясень їй киває в верховiттi: «Найкраща в свiтi!»
Златаhas quotedlast month
Мавка Не точи! Се кров її. Не пий же кровi з сестроньки моєї! Лукаш Березу ти сестрою називаєш?
Златаhas quotedlast month
Мавка (смiється) Ну, як-таки щоб воля — та пропала? Се так колись i вiтер пропаде!
Златаhas quotedlast month
тягар свiй носить. Обминай їх, доню: раз тiльки ступиш — i пропала воля!
Златаhas quotedlast month
але минай людськi стежки, дитино, бо там не ходить воля, — там журá
Златаhas quotedlast month
Мавка, в ясно-зеленiй одежi, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки i проводить долонею по очах.