Панк 57

Тому, що… вже самий кінець навчального року, а я ще не все сказала.
Піднімаю в повітря балончик із фарбою і бачу очі Тена: вони ледь не вилазять із орбіт.
— Що? — скрикує він.
— Ти? — Джей Ді ошелешено дивиться на мене.

Мій приїзд у це місто, вступ до цієї школи і те, що я сиджу у неї в кабінеті, не має жодного відношення до Трея. Лише до неї.

— Як його звати? — Вона набирає номер. — Назви його справжнє ім’я.
Я чую, що йдуть гудки, серце стискається, але я тримаюсь.
— Метью, — спокійно відповідаю я. — Метью Лейр Грейсон.
Вона раптом завмирає і різко піднімає очі. Потім починає дихати частіше і виглядає так, ніби побачила привид.

І, хоча ми знаємо, що без ризику немає винагороди, усе одно боїмося ризикнути.

— Дякую, помпончику. Побачимося у школі

Мені подобаються її губи,

солонуватий смак її поту

— Ти знаєш набагато більше, — шепочу. — Я ніколи не дам тебе

образити. Ми з тобою однієї крові, Раєн.

Вона завмирає і дивиться мені у вічі.

— Що ти сказав?

Не хочу бути їй цікавим тільки в сексуальному плані, але радий, що дарую їй задоволення. І моє тіло, і моя душа належать їй.

Ти хоч уявляєш собі, яка ти ідеальна?

— Ти думала про мене, так?

Її свіже ранкове личко так і пашить люттю.

— Мрій, мрій, невдаха.