uk
Євгенія Кузнєцова

Спитайте Мієчку

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • Olga Bittersweethas quoted16 days ago
    Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.
  • Olga Bittersweethas quoted17 days ago
    Лілічка з Мієчкою припаркувались біля вивіски. На Лілічці були джинсові шорти і майка кольору хакі. Вона трималась однією рукою за плече, прикриваючи виріз. Мієчка глянула на сестру і сказала чекати. Потім полізла в машину, намагаючись під колесами, два з яких лежали в салоні, щось знайти.

    — Що ти робиш? — спитала Лілічка.

    — Шукаю тобі шарф, щоб ти прикрилась, — крикнула Мієчка десь з глибини салону.

    — Ти так зазивно шукаєш шарф, що дуже скоро ці пошуки втратять будь-який сенс, — сказала Мієчка, глянувши, як сестра залізла однією ногою на сидіння, і на механіка, котрий вже вийшов за ворота майстерні.
  • Antonina Gutahas quoted3 months ago
    Робіть те, чого вам хочеться. Не слухайте нікого. Навіть мене не слухайте, дівчата. Просто робіть так, щоб добре було вам самим, бо ніхто потім не оглянеться на вас, що ви робили щось, аби комусь було затишно, аби комусь було світло і не дуло. Ніхто не згадає. А ще, дорогі мої, заводьте дітей…
  • Юляhas quoted7 months ago
    Центральною фотографією на виставці у форматі три на два була бабуся, котра сиділа на стільці на тлі осяйної гарбузової піраміди в останній день свого життя.
  • Юляhas quoted7 months ago
    Туди прийшла вагітна Мієчка, що саме носила Устиму кучеряву дівчинку, але те, що дівчинка кучерява, стало відомо лише за рік.
  • Юляhas quoted7 months ago
    Марта намагалась сказати про домовленість і короткий сірник, але стала Люсі улюбленою тіткою, взявши на себе охорону притулку для лузерів, щоб у будь-який час усі, хто на порозі катастроф, могли перечекати біду тут.
  • Юляhas quoted7 months ago
    Священник читав, люди їли й говорили про якісь буденні речі і банально згадували покійну, хоча справді її могли згадати лише ті, що з нею жили, кого вона бавила, годувала і сварила. Ніхто, окрім найближчих, не знав і не розумів значення цього будинку, що стояв серед бурелому. Вона часто казала: «Що я зробила тут, провівши все життя у боротьбі із кущами?» — насправді знаючи, що збудувала прихисток, де можна було сховати дітей від того, на що не можеш впливати, а потім так само прихистити від життя їхніх дітей. Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.
  • Юляhas quoted7 months ago
    — Це хороша смерть, Мієчко, — сказав Устим.

    — Вона буває хорошою? — спитала вона.

    — Буває поганою, — відповів він.
  • Юляhas quoted7 months ago
    Фумітака сказав, що з поваги до цієї землі, на якій народилися його діти, зватимуть одного Петро, а іншого — Павло.
  • Юляhas quoted7 months ago
    кольору чеддеру, плямистий місяць.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)