Тіні у Раю

Раптом я зрозумів, що тепер, коли дістався чужих країв, небезпека нікуди не зникла, навпаки, вона по-справжньому нависла наді мною. Небезпека не ззовні, а зсередини. Я дуже довго просто намагався вижити, і саме це було моїм порятунком.

аташа глянула на мене.
— Я ж нічого про тебе не знаю, — відповіла вона. — І не хочу нічого знати. Немає нічого нуднішого, ніж переповідати одне одному життєві історії й ділитися своїми проблемами. Ми б тоді весь час клювали носом.

Забути можна багато чого, коли на кону стоїть виживання.

Життя тривало. Воно було жахливе чи прекрасне, залежно від того, як його сприймати. Простіше вважати його прекрасним.

Кан швидко второпав, як сподобатися німцеві: гаркнути на нього добряче, і він уже твій навіки.

Але вбивають людей.
— Людська фантазія так далеко не заходить. Вона рахує тільки до одного. Тобто тільки тих, хто поруч.

я зрозумів, що тепер, коли дістався чужих країв, небезпека нікуди не зникла, навпаки, вона по-справжньому нависла наді мною

Хто занадто глибоко зазирає собі в душу, той скоро наштовхнеться на фільтр, крізь який стічні води потрапляють у канаву.

Найбільший успіх людство мало саме у масових вбивствах.

«Деколи навіть зі страху є користь, — подумав я без зайвих емоцій. — Голов­не — розслабитися. Якщо надто сильно чіплятися за щось, тебе неодмінно скривдять. Бо життя мов м’яч. Хоч куди б він скочив, завжди тримає рівновагу».