bookmate game
Еріх Марія Ремарк

Тіні у Раю

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
  • annkapovahas quoted2 years ago
    Раптом я зрозумів, що тепер, коли дістався чужих країв, небезпека нікуди не зникла, навпаки, вона по-справжньому нависла наді мною. Небезпека не ззовні, а зсередини. Я дуже довго просто намагався вижити, і саме це було моїм порятунком.
  • annkapovahas quoted2 years ago
    аташа глянула на мене.
    — Я ж нічого про тебе не знаю, — відповіла вона. — І не хочу нічого знати. Немає нічого нуднішого, ніж переповідати одне одному життєві історії й ділитися своїми проблемами. Ми б тоді весь час клювали носом.
  • b5754280590has quoted3 years ago
    Забути можна багато чого, коли на кону стоїть виживання.
  • ljubovdvoretskajahas quoted3 years ago
    Життя тривало. Воно було жахливе чи прекрасне, залежно від того, як його сприймати. Простіше вважати його прекрасним.
  • Olesya Saksaganskahas quoted4 days ago
    А після крабів ви їстимете морозиво? — запитав у Кана.
    — Якось був спробував. Але мені стало погано. Хобі краще розділяти.
    — Дуже мудро.
  • Olesya Saksaganskahas quoted4 days ago
    Вона давно забула, про що ми раніше говорили. Я вже кілька разів
    зауважував це: вона швидко на все реагувала і швидко все забувала, це було просто щастям для такого слона, як я, з чіпкою пам'яттю на всі негаразди і з поганою — на будь-які радощі.
  • Olesya Saksaganskahas quoted4 days ago
    Поступово відлітають мої дурні, старомодні мрії, — сказала Наташа. — І моя сентиментальність теж. Пробач мені.
  • Olesya Saksaganskahas quoted4 days ago
    . Нікому я не потрібен. Тут я — ворожий іноземець і маю тішитися, що мене не запхали в табір для інтернованих. Ти права, я — ні риба, ні м'ясо, але так само я жив і в Європі. Це вже принаймні рай. Якщо хочеш, то рай із тінями, відокремлений від усього, що важливо для інших, особливо для мене. Принаймні, це рай, у якому можна перезимувати. Рай із гладачами-невільниками. Ах, Наташо! Поговорімо про те, що у нас досі є! Про ніч, зорі, іскри життя, яке тріпоче в наших грудях, але тільки не про минуле. Поглянь на місяць! Пасажирські пароплави класу "люкс" перетворилися на вантажні судна для армії. Ми стоїмо за залізними поручнями світової історії і змушені безпорадно і безцільно чекати, читати в газетах повідомлення про перемоги та поразки, розбомблені країни і чекати далі, знову вставати вранці, пити каву і чекати, у Сильверса чи в пані Вімпер, — а тим часом пролита в цьому світі кров щодня підіймається на сантиметр вище. Так, твоя правда, наше життя — це жалюгідний парад тіней.
  • Olesya Saksaganskahas quoted4 days ago
    Не любиш про себе говорити?
    — Недуже.
    — Розумію. І про свій теперішній фах теж?
    — Торговельного агента і хлопчика на побігеньках?
    Наташа відкрила вмонтований бар із пляшками.
    — От бачиш, ми просто тіні, — сказала вона. — Дивні тіні минулого. Чи це колись зміниться? О, польська горілка! І як таке може бути? Польщі вже не існує.
    — Ні, — відповів я гірко. — Польщі вже взагалі не існує. А польська горілка вижила. То нам через це плакати чи сміятися?
    — Пити, любий.
  • Olesya Saksaganskahas quoted4 days ago
    Мені сьогодні хочеться маленьких ґенделиків, місячного сяйва і пароплавів. Коли закінчиться війна, я б залюбки поїхала з тобою до Фонтенбло, але мені, як коханій німця, обстригли б там волосся, а тебе, як ворога держави, розстріляли б. Тому залишаймося тут, у цій дивовижній країні з її гамбургерами та кока-колою.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)