Гетьте, думи, ви хмари осiннi!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосiннi

Проминуть молодiї лiта?

Нi, я хочу крiзь сльози смiятись, Серед лиха спiвати пiснi, Без надiї таки сподiватись,

Жити хочу! Геть, думи сумнi!

Хто не жив посеред бурi,
той цiни не знає силi,
той не знає, як людинi
боротьба i праця милi.

Нащо даремнiї скорботи?
Назад нема нам вороття!
Берiмось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!