Випхайте її за двері. Так, її — тривогу за минуле й сьогодення, себе й рідних, роботу й навчання. Виставте за двері й покажіть, що від сьогодні вона не владна керувати вашим життям. Гарна порада, скажете ви, але як її втілити в життя, якщо в голові постійно дзижчать мухи набридливих страхів? Якщо переживання паралізують мислення й будь-які дії? Якщо доводиться прокидатися в тривозі і з тривогою засинати — або годинами вовтузитися в ліжку, бо страх розігнав сон?
