Букет улюблених квітів

«Людина швидко звикає до хорошого

— Ніхто не знає, чому ми забуваємо те, що повинні пам’ятати, і нездатні забути те, що мусимо, —

життя… Воно теперішнього часу, не майбутнього

За гріх щасливості в неслушний час
належиться покута і покара.
Над вітражами карколомних трас
я тільки жінка з крилами Ікара.

Розтане віск — я в море упаду
і захлинуся морем, як тобою.
Цієї жаги некликану біду
лише твоєю ніжністю загою.

іноді потрібно віддалитися, щоб добре й чітко щось розгледіти.

Пробачати вміють лише сильні люди

Хочеш змін у житті — почни із себе,

поруч багато чого зайвого та негодящого, а ми все чіпляємося за нього, не наважуючись викинути»

Коли брехня живе з тобою поруч так довго, ти й сам починаєш у неї вірити

і взагалі швидко пристосовується до нових умов життя. На те вона й людина!»