Кімната чудес

Невже треба було пережити драму, аби збагнути, як сильно ми потребуємо одна одної? Навіщо гаяти стільки років задля ненависті, усіляких недомовок, коли насправді ніхто нічого не втратив остаточно? Лише проґавили час, із чогось не скористалися, зіпсували собі нерви.

справжнє життя — лише про таке потім і згадуєш — є лише низкою приємних подій, як за юнацьких часів. І жодні здобутки дорослого існування не дарують стільки щастя, як підліткове carpe diem