bookmate game
uk
Катя Бльостка

Матера вам не наймичка, або Чому діти це — прекрасно

Notify me when the book’s added
To read this book, upload an EPUB or FB2 file to Bookmate. How do I upload a book?
Немає значення, планували ви дітей чи ні, дивлячись на дві смужки тесту на вагітність, жінка все одно переживатиме купу суперечливих емоцій. І чоловік, коли дізнається, до речі, також. 
 
Ця книжка про реальне, живе, неідеальне материнство. Про матеру, яка через призму гумору та самоіронії, використовуючи легку дозу елегантних матюків, намагається день перестоять і ніч передержатись. Від тесту на вагітність до баталій у садочку. Про перші купання, зуби, соплі й незручні запитання. 
 
Поважною ходою пройдемося по всіх періодах материнства, намагаючись триматися курсу на збереження здорового глузду та душевної рівноваги. Розберемо стереотипи, зруйнуємо шаблони, ніжно «обезврєдимо» бабу. Виробимо імунітет до непрошених порад і забобонів.  
 
Ця книжка для мам, щоб підтримати і надихнути; майбутніх мам, щоб налаштуватись і знати, чого чекати; бабусь, щоб згадати і пережити знову; і татусів, щоб краще зрозуміти всіх цих дам.
 
Катя Бльостка — «матера» чотирьох синів, блогерка. Народилась і виросла в смт Гоща Рівненської області. У 2014-му переїхала у США.
This book is currently unavailable
264 printed pages
Have you already read it? How did you like it?
👍👎

Impressions

  • Сvitla Mishared an impression2 years ago
    👍Worth reading
    💡Learnt A Lot
    🎯Worthwhile
    🚀Unputdownable
    😄LOLZ
    🐼Fluffy
    💧Soppy

    Обов'язкова до прочитання всім вагітним і новоспеченим матусям. Сміялась вголос і до сліз з немовлям на руках. Дуже вчасно мені трапилась ця книжка ❤

  • Alyona Dobrolyubovashared an impression2 years ago
    👍Worth reading
    🙈Lost On Me
    💞Loved Up
    🌴Beach Bag Book
    😄LOLZ
    🐼Fluffy

    Початок книжки видався мені надто чорнушним. Я не хочу знецінювати почуття жінок із жорстким токсикозом (hyperemesis gravidarum), яких, як наголошує сама авторка, 1%. Проте майбутнім вагітним я б цю главу не радила, бо післясмак від неї важкий, а вирогідність потрапити у той 1% мізерна. Те саме стосується совкових реалій жіночих консультацій за часів першої вагітності Каті. Я обурювалась, хотілось говорити, що в сучасній Україні все не так, що досвід мій і багатьох моїх знайомих інакший.

    Також я люблю гумор, але не люблю буфонаду – перебільшену, нарочито клоунську подачу. В першій главі мені її було забагато. Не знаю, чому не кинула читати на цьому етапі. Мабуть, через позитивні відгуки знайомих. Та дуже радію, що не кинула, бо далі все пішло інакше.

    Кожна наступна частина відгукувалась все більше. Я і посміялась, переживаючи разом з Катею перейми, і поплакала, читаючи про післяпологову депресію, сповнилась ніжності, спостерігаючи, як вона спілкується із синами, знов посміялась із баталій в батьківських чатах. При цьому не те щоб клоунада зовсім зникла із тексту, але з’явився баланс, форма перестала загороджувати зміст. Ніби із народженням дітей народилась трохи інша авторка – мудріша, ніжніша, поміркованіша, яка водночас вміє бути легкою і підходити до материнства із гумором та здоровим пофігізмом.

    Ідея «достатньо хорошої мами» в цій книжці звучить особливо надихаюче:
    «Проживати власне життя, а не жити дітьми. Не розчинятися в них. Не спустошувати себе, люблячи. Не відмовлятися від себе справжньої, забуваючи про власні мрії.
    Чи вдасться мені це? Не знаю, час покаже. Але я точно знаю одне: ця книжка, що написана між «Мамо, витри попу!» і «Мамо, що є їсти?», слугує підтвердженням, що я принаймні намагаюся.»

    Загалом «Матера» мені сподобалась. У мене не виникло думки «чому я не прочитала її раніше» – для мене це не збірник корисних порад, але виникло почуття співпереживання і зворушливої ностальгії, а деякі моменти розсмішили до сліз, настільки влучно вони описані.

  • Maryna Portnenkoshared an impression2 years ago
    👍Worth reading
    😄LOLZ
    💧Soppy

Quotes

  • Antonina Gutahas quoted2 years ago
    пам’ятаю, що бути мамою — це важлива, але не єдина складова мого життя. Я щодня повторюю, що мої діти мені нічого не винні. Вони не просилися на цей світ. Це було моє свідоме рішення — народити їх. Вони не зобов’язані виправдовувати мої сподівання та надії. Я не маю права самореалізовуватися через них, вішаючи на їхні голови тягар власних мрії, які не здійснилися, бо мені забракло сили, бажання, сміливості втілити їх у реальність.
  • Сvitla Mihas quoted2 years ago
    А матера — це 1 % затурканості, 1 % здорового похуїзму, 1 % гумору, 1 % самоіронії, 0,5 % лєгантних матюків, 0,5 % таланту локалізувати Артемові носки і, головне, 95 % абсолютної, безумовної, безкінечної любові. До дітей, до себе, до життя. Любові, якої вистачить на всіх, аби-но видержали
  • Сvitla Mihas quoted2 years ago
    У нас є сімейна традиція: збираючись за столом, за вечерею, ми запитуємо кожного: «Який був найкращий і найгірший момент сьогоднішнього дня?». Відповідають усі по черзі.

On the bookshelves

fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)