Р у с а л к а
Я не кохала? НI, то ти забула,
яке повинно буть кохання справжнє!
Кохання - як вода, - плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Де пал - воно кипить, а стрiне холод -
стає мов камiнь. От м о є кохання!
А те твоє - солом'яного духу
дитина квола. Хилиться од вiтру,
пiд ноги стелеться. Зострiне iскру -
згорить не борючись, а потiм з нього
лишиться чорний згар та сивий попiл.
Коли ж його зневажать, як покидьку,
воно лежить i кисне, як солома,
в водi холоднiй марної досади,
пiд пiзнiми дощами каяття.