– Але як же без царя? – не піддається ще тато – Як будемо жити без пастиря?
– А як в інших країнах живуть? – спитав і собі зять з ледь помітною усмішкою з отакої татової наївності.
– Ну, то ж безбожники! – відмахнувся тато.– Жабоїди...
– Цар буде, – втішав тата Віталій.– Дім Романових віджив себе, але це не значить, що Росія лишиться без царя. Російський народ вихований в дусі царизму, він не може жити без пастиря. Хіба після того, як зник рід Іоанна Грозного, лишився порожнім російський престол? Нова свіжа кров ввіллється в Росію з новою династією, сильна воля і тверда рука візьме владу над нами. Нового Петра чекає змучена наша Росія.
– Ну, дай Боже, дай Боже! – світлішає обличчям тато. – Спасибі вам, Віталію, втішили старого. А то як подивишся та послухаєш – волосся на голові ворушиться. Всі тільки й кричать: «Свобода! Свобода!» А з чим її їсти – ніхто толком не знає.
– То все перебродить. Все стане на місце