Що знає вітер

Томас став на порозі свіжопоголений,

Мені довелося змиритися з тим, що ідеалізм часто переписує історію відповідно до свого бачення.

«Із трагедій виходять чудові історії, та я був би дуже радий, якби твоя історія — та, у якій ти живеш, а не ті історії, які ти пишеш, — була наповнена радістю. Не захоплюйся надто трагедіями, Енні. Радій любові. І не відпускай її, коли знайдеш. Урешті-решт, це єдине, про що ти не пошкодуєш»

трагедій виходять чудові історії, та я був би дуже радий, якби твоя історія — та, у якій ти живеш, а не ті історії, які ти пишеш, — була наповнена радістю.

Він казав, що свобода — це можливість податися туди, куди лише покличе серце, і поки я підростала, ми їздили всім східним узбережжям у коротенькі відпустки чи пригодницькі подорожі.

Якісь події неминуче завдають сердечного болю, якісь учинки виймають душу, і люди блукають по світу без душі, намагаючись знайти втрачене. В Ірландії через політику надто багато загублених душ. Я триматимуся за те, що лишилося від моєї.

Серцю патріота, про яке він говорив замолоду, прийшла на зміну відсторонена душа. Коли Майкла було вбито, у Томасі щось померло. Він утратив віру в Ірландію. А може, просто втратив віру в людей.

Мій брат помер за Ірландію. Заморив себе голодом, щоб привернути увагу до гноблення своїх співвітчизників. Не може бути союзу між тими, хто продав душі за імперські казани з м’ясом, і тими з-поміж нас, хто не знатиме спочинку, доки Ірландія не стане республікою

я часто замислювалася, чи не було б утрачено чари історії, якби ми могли потрапляти в минуле й переживати її. Чи не лакуємо ми, бува, минуле, створюючи героїв зі звичайних людей і уявляючи красу та відвагу там, де були самі ридання й розпач?

Якби всі чоловіки кохали своїх дружин так, як я кохаю Енн, із нас не було б жодної користі. А може, світ пізнав би мир. Може, якби для нас головним у житті стало кохати й бути коханими, війни скінчилися б, а незгода зникла б.