Прочитано ✅ Рекомендація 💚

"— Це завжди здається, — прошепотіла вона. — Коли втрачаєш когось… ніби винен."

Досить цікава і захоплююча книга, і навіть пізнавальна. Проте кінець мене розчарував. Чекала чогось такого неочікуваного....
_
"И что в самом конце происходит с душой? Она становится звездой…"

"— Сильно скучала?
— По твоей улице проехало шестьдесят четыре машины, из них девятнадцать зеленых."

"Оружие, если его исправить после поломки, закаляется и становится сильнее, — сказал Джейс. — Возможно и сердца — тоже."

"В чем-то мы невероятно схожи. Мы бесшабашны. Мы сперва делаем, потом думаем. Мы сделаем все, что угодно, ради тех, кого любим. И я никогда раньше не думал, как это страшно для тех, кто любит меня, пока не увидел это в тебе – со стороны – и не пришел в ужас. "

"Багато добрих людей ставали поганими королями, казав колись маестер Аемон, а з деяких поганих людей вийшли нічогенькі королі"

"Ми усі — ляльки, що танцюють на шворках тих, хто жив перед нами. А одного дня наші діти займуть наші шворки і танцюватимуть замість нас."

"Я думал, что вижу вещи, невидимые глазам других, а оказался еще более слеп, чем они."

"Те, про що забули, перестає існувати, те, в що вірять — виникає з небуття."

"Як можна бути при такій слабкості — таким сильним?"

"А я піду додому. І більше ніколи в житті не відкрию жодної казки: читатиму й дивитимуся тільки про те, що існує в моєму світі. Про політику, техніку, спорт. Про моду. Вивчуся, стану економістом. Зароблю багато грошей. Куплю квартиру…"

"Є тільки ті, що женуться, і ті, що тікають, витривалі й знесилені"