bookmate game

Василь Симоненко

Народився 8 січня 1935 року у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині. У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого вірша. Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952–1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету. Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня. Працює журналістом у редакції газет «Черкаська правда» й «Молодь Черкащини». На початку 60-х стає активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під нагляд КДБ. 1962р. з’являється його перша збірка «Тиша і грім». Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися. Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок». На початку вересня 1963р. ліг у лікарню із раком нирок. У ніч з 13 на 14 грудня 1963р. помер.
years of life: 8 January 1935 13 December 1963

Quotes

b4313358806has quoted2 years ago
Я…

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. —
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя…
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй богу, один.
У кожного Я є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океана вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «я».
Obloko Obletchkohas quoted2 years ago
Але ж бо й донька його Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. Зараз з першого разу видно було, що Мирослава виросла на свободі, що виховання її було мужеське і що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженню втратила матір. Нянька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задоволити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралась вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, — той довіку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, — тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя, так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов.
Obloko Obletchkohas quoted2 years ago
Стрий шумів по кам'яних бродах і пінився по закрутинах.

Impressions

Іван Міліхевичshared an impression9 months ago
🔮Hidden Depths
🎯Worthwhile
😄LOLZ
👍Worth reading
🐼Fluffy

Good

Illia Remzhykshared an impression2 months ago
👍Worth reading

  • unavailable
    Василь Симоненко
    Задивляюсь у твої зіниці
    • 5
    • 2
    uk
  • Іван Міліхевичshared an impression9 months ago
    💡Learnt A Lot
    🎯Worthwhile
    👍Worth reading
    🐼Fluffy

    fb2epub
    Drag & drop your files (not more than 5 at once)