Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище — Панасенко) народився 27 грудня 1878 (8 січня 1879) в м. Ічня на Чернігівщині в сім’ї селянина-шевця. Навчався в Ічнянській початковій школі. Два роки готувався до вступу в учительську семінарію. 1895 вступив до Коростишівської учительської семінарії. Закінчивши навчання 1898 вчителює на Київщині та Полтавщині до 1904 року і в цей час веде щоденник «Записки вчителя». 1904 вступив до Глухівського учительського інституту, але через рік покидає навчання і їде вчителювати на Донбас. 1906 його заарештовано за участь у робітничих страйках. 1908 хворого на тиф Васильченка звільнили, але заборонили учителювати. Повертається до Ічні, де заробляє на життя приватними уроками. Під час Першої світової війни мобілізовано до армії, був (до Лютневої революції 1917) командиром саперної роти на Західному фронті. 1921 працював у Києві вихователем і завідувачем дитячого будинку, 1921–1928 — вчителем школи імені Івана Франка. Помер 11 серпня 1932 року від хвороби серця.