uk

Ясміна Реза

  • allaostapenko90has quoted10 days ago
    АЛЕН: Ні, дякую. З чим «клафуті»?
    ВЕРОНІК: Тут яблука і груші.
    АННЕТ: Яблука і груші?
    ВЕРОНІК: Мій власний рецепт. (Нарізає пиріг і розкладає по тарілках.) Шкода, що холодний.
    АННЕТ: Вперше їм «клафуті» з яблуками і грушами.
    ВЕРОНІК: Що ви, це класика! Але є маленький секрет.
    АННЕТ: Справді?
    ВЕРОНІК: Шматочки груш мають бути товщі за шматочки яблук. Бо груша вариться швидше.
    АННЕТ: Нічого собі!
    МІШЕЛЬ: Але справжньої таємниці пирога вона не розкриє.
    ВЕРОНІК: Чекай, дай їм посмакувати.
    АЛЕН: Справді, смачно.
    АННЕТ: Соковитий пиріг!
    ВЕРОНІК: …Крихти медяника!
    АННЕТ: Браво!
    ВЕРОНІК: Пікардійський різновид «клафуті». Чесно кажучи, рецепт не мій — я дізналася про нього від матері.
    АЛЕН: О, медяник, яка смакота… Принаймні ми дізналися про чудовий рецепт.
    ВЕРОНІК: Шкода, що це коштувало моєму синочкові двох зубів.
    АЛЕН: Саме це я й хотів сказати!
  • allaostapenko90has quoted8 days ago
    МІШЕЛЬ: Переставте слова в реченні — і ви побачите ситуацію, в якій ми опинились. Діти поглинають наше життя, подрібнюють його. Діти підштовхують нас до нещастя — так влаштоване життя. Коли бачиш, як інші, весело сміючись, стрімголов кидаються у шлюб, то кажеш собі: бідолашні, вони ще не знають, їм поки що добре. Адже спершу вас ніхто ні про що не попереджає. Є в мене приятель з армії, у нього щойно народилася дитина від нової подружки. Я йому кажу: діти в нашому віці — це просто шаленство! До раку або інсульту залишається якихось десять-п’ятнадцять років — і ти хочеш спаплюжити їх пелюшками?!
  • allaostapenko90has quoted8 days ago
    МІШЕЛЬ: А я вважаю, що стосунки — це найжахливіше випробування, надіслане нам Господом.
  • allaostapenko90has quoted8 days ago
    АЛЕН: Знаєте, Веронік, я вірю у божество різанини. Це єдине божество, яке керує світом від його зародження. Ви ж цікавитесь Африкою… (до Аннет, яку нудить) Зле тобі?..
    АННЕТ: Не звертай на мене уваги.
    АЛЕН: Але ж я хвилююсь!
    АННЕТ: Усе гаразд.
    АЛЕН: Бачте, я щойно повернувся з Конго. Там восьмирічних хлопчаків навчають убивати. Ці діти можуть убити сотні людей — за допомоги мачете, «калашникових», метальників гранат — себто гранатометів. Тож, зрозумійте: коли мій син вибиває бамбуковим кийком зуб — хай навіть два зуби — своєму приятелеві у сквері Прапорщика Дюнана, я менше, ніж ви, схильний до розпачу та образи.
  • allaostapenko90has quoted8 days ago
    ВЕРОНІК: Ми живемо у Франції, а не в Кіншасі! Тут працюють моральні засади західного суспільства. І те, що відбулось у сквері Прапорщика Дюнана, сталось у рамках цінностей західного суспільства! До якого, хоч би що ви там собі думали, належу і я!
    МІШЕЛЬ: А бити свого чоловіка…
    ВЕРОНІК: Мішелю, годі, це кепсько скінчиться!
    АЛЕН: Вона кинулася на вас, мов дикий звір. На вашому місці я був би люб’язнішим.
    ВЕРОНІК: Я можу повторити, якщо хочете.
    АННЕТ: Він із вас глузує, ви що, не розумієте?
    ВЕРОНІК: А мені байдуже!
    АЛЕН: Навпаки! Мораль вимагає від нас стримувати свої пориви, проте часом корисно їх не стримувати. Нікому не спаде на думку, кохаючись, співати «Змилуйся, Боже…». Цей ром продається десь тут?
  • allaostapenko90has quoted8 days ago
    АННЕТ: Та що я вам такого зробила?!
    ВЕРОНІК: Не можуть бути винними обидві сторони! Не треба плутати жертви з катами!
    АННЕТ: Що? Катами?!
    МІШЕЛЬ: Та що ти верзеш, Веронік! Годі з нас цих примітивних балачок!
    ВЕРОНІК: Я наполягаю!
    МІШЕЛЬ: Наполягаєш! Твоє захоплення суданськими неграми псує геть усе!
    ВЕРОНІК: Я вражена… Чому ти намагаєшся виставити себе таким хамом?
  • allaostapenko90has quoted8 days ago
    АЛЕН: Наша стурбованість, Аннет, істерична, ми не схожі на справжніх героїв у реальному житті. (До Веронік:) Одного разу я бачив по телевізору вашу приятельку Джейн Фонду — одразу закортіло повісити на стіну плакат «Ку-Клус-Клану»…
    ВЕРОНІК: А чого це вона раптом моя приятелька? До чого тут узагалі Джейн Фонда?!
    АЛЕН: Бо ви належите до одного типу. До категорії активних жінок, які не бояться приймати рішення — а це мало кому подобається в жінках. Від вас ми, чоловіки, чекаємо чуттєвості, пристрасті, гормонів. А жінки, які демонструють ясний розум, жінки, які стоять на сторожі світу, викликають у нас відразу — навіть бідолашному Мішелеві, вашому чоловікові, гидко…
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)