Стівен Гокінґ

Ми — результат квантових флуктуацій у дуже ранньому Всесвіті. Людина релігійна сказала б, що Бог справді грає в кості

Єдине завдання, що залишилося філософії, — це аналіз мови»

к). За секунду промінь світла долає 300 000 кілометрів, тож світловий рік — це неабияка відстань. Найближчу до нас (після Сонця) зорю — Проксиму Центавра — відділяє від Землі близько чотирьох світлових років. Це так далеко, що найшвидший із

Мали греки й інший аргумент на користь того, що Земля кругла. Якби вона була пласкою, то корабель, який наближається, спочатку здавався б крихітною, невиразною цяткою на обрії. Із його наближенням можна було б краще розгледіти деталі: вітрила, корпус та ін. Однак усе відбувається інакше. Коли судно з’являється на обрії, перше, що ви бачите, — це вітрила. Тільки потім в очі впадає корпус. Та обставина, що щогли, які підносяться над корпусом, першими з’являються з-за обрію, свідчить про те, що Земля має форму кулі.

На Місяці, де немає повітря, що вповільнювало б падіння, астронавт Девід Рендольф Скотт провів експеримент, кидаючи пір’їнку й шматочок олива, і пересвідчився, що вони впали на ґрунт одночасно.

к влаштований світ, що й відображено в рівняннях законів Ньютона: не існує способу дізнатися, що рухається — поїзд чи Земля. Поняття руху має сенс, тільки якщо рух визначається іншими об’єктами.

ьютон проголосив, що його закони застосовні до всього у Всесвіті — від яблука, яке падає з дерева, до зір і планет. Уперше в історії рух планет було пояснено дією тих самих законів, які визначають рух на Землі, і так був покладений початок сучасній фізиці та астрономії.

об змалювати це, припустімо, що хтось у поїзді вертикально кидає тенісний м’ячик на стіл. Той відскакує вгору й за секунду знову потрапляє на те ж таки місце на поверхні столу. Для людини, що кинула м’ячик, точка першого дотику цілком збігатиметься з точкою другого. Але для того, хто стоїть зовні вагона, два дотики розділятимуть приблизно чотири десятки метрів, бо саме стільки подолає поїзд за час, коли м’ячик двічі торкнеться столу.

олись у минулому (приблизно 13,7 мільярда років тому) відстань між сусідніми галактиками, певно, дорівнювала нулю. Інакше кажучи, весь Усесвіт був стиснутий у точку нульового розміру, сферу з нульовим радіусом. Густина Все­світу й кривизна простору-часу були тоді, либонь, нескінченними.

Водночас, якщо швидкість ракети вища за критичну (понад 11,2 кілометра за секунду), тяжіння не зможе її утримати, і вона назавжди залишить Землю.