Джоан Ролінґ

— Невже до вас не доходить?! — крикнув Гаррі. — Вони вас катуватимуть і вб'ють так само, як і моїх батьків!

— Тату, — голосно озвався Дадлі, — тату... я піду з тими людьми з Ордену.

— Дадлі, — аж здивувався Гаррі, — уперше в житті ти сказав щось розумне.

— Кінґслі, ти ж маєш охороняти маґлівського прем'єр-міністра! — гукнув Гаррі через кухню.

— Один вечір і без мене обійдеться, — відповів Кінґслі. — Ти важливіший.

— Ксенофілій Лавґуд, — простяг він руку Гаррі, — ми з дочкою живемо тут, за горою, тож дуже люб'язно з боку добрих Візлі, що вони нас запросили. Здається, ти знаєш мою Луну? — запитав він Рона.

— Знаю, — відповів Рон. — А що, вона не з вами?

— Вона затрималась у вашому чарівному садочку привітатися з гномами, ними там аж кишить! Як мало чаклунів розуміє, скільки цікавого можна навчитися в мудрих гномиків... або, якщо називати правильно, "ґернумблюсів ґарденсадних".

— Наші знають багацько лайок, — сказав Рон, — але то їх, мабуть, навчили Фред і Джордж.