Сергій Жадан

Інтернат

    беатриче портинаридәйексөз қалдырды4 ай бұрын
    зима буде тривати довго, всі встигнуть призвичаїтися, змучитись і звикнути. А коли звикнуть, тоді й почнеться щось інше.
    yelizavr :3дәйексөз қалдырды8 ай бұрын
    Коли побачив його в лікарні, там, у коридорі, подумав, що він щойно розмовляв зі своєю смертю. І зміг її в чомусь переконати. Або не зміг. Але й вона його не змогла.
    Катеринадәйексөз қалдырды3 ай бұрын
    Світ простий і зрозумілий. Його рівно стільки, скільки ти зможеш відчути й охопити своєю пам’яттю. Він має чіткі обриси й міцні кордони. Кордони ці пролягають зовсім поруч — за ближчим рядом холодних дерев.
    беатриче портинаридәйексөз қалдырды4 ай бұрын
    Зможуть, ясно, що зможуть, давно слід було це зробити, особливо — зважаючи на його стан, завжди відкладаю все на потім, завжди не вистачає часу на найважливіше, на найголовніше, завжди від усього ухиляюсь, відходжу вбік, не маю сміливості говорити, що думаю, і думати, що хочу, коли це все вже закінчиться?
    Volodymyr Momotiukдәйексөз қалдырды4 ай бұрын
    …Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…
    yelizavr :3дәйексөз қалдырды8 ай бұрын
    Час повертатись, говорить він сам собі. Чорта з два, відразу собі й відповідає. Ще чого, додає менш упевнено. Тільки не сьогодні. Сьогодні мене ніхто й ніщо не зможе зупинити. Сьогодні я навчусь любити й сприймати цей світ таким, яким він є. І він, світ, хай теж вчиться мене любити.
    yelizavr :3дәйексөз қалдырды8 ай бұрын
    і старий осікся, так і не договоривши свого найсокровеннішого прокляття.
    yelizavr :3дәйексөз қалдырды8 ай бұрын
    Світ простий і зрозумілий. Його рівно стільки, скільки ти зможеш відчути й охопити своєю пам’яттю.
    yelizavr :3дәйексөз қалдырды8 ай бұрын
    Я йому колись купив його перший телефон, — розповідає про старого. — «Нокіа», простенький. Забив туди номери — свій і сестри. Ну, мами твоєї. Пробував навчити писати есемеси. Не навчив. Не подобалось йому писати. Але одного разу написав. Знаєш коли?

    — Ну?

    — На річницю смерті мами. Ну, бабусі твоєї. Написав, шоб нагадати. Я його потім питаю: ти шо не подзвонив? А він каже: боявся, шо розплачусь.
    yelizavr :3дәйексөз қалдырды8 ай бұрын
    Дітей він не любить, особливо цього й не приховує. Діти його теж не люблять і теж нічого не приховують. Діти взагалі нічого не приховують. Загальну освіту й вигадали, аби їх від цього відучити.
fb2epub
Файлдарды осы жерге салыңыз, бір әрекетте 5 кітаптан асыруға болмайды