Василь Стус не лише поет рідкісного таланту, публіцист, перекладач і літературознавець — це людина, яка уособлювала «голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності». Майже половину свого життя Василь Стус провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжних роботах у шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. Поезії, що увійшли до цієї збірки, — найкращі зразки лірики Василя Стуса. У цих рядках — громадянські мотиви та біль митця за долю України переплітаються з тонким мереживом любовної лірики і філософськими роздумами про життя й призначення людини. Вірші сповнені надії та сили волі, міцнішої за крицю. Це маніфест борця і водночас сповідь зболеної душі.